Молдован Наталія Вікторівна

учитель фізичної культури,

НВК "Голованівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка-гімназія"

Підвищення рівня фізичної підготовки школярів

шляхом впровадження ігрових технологій

Актуальність проблеми.

   Сучасні темпи життя вимагають від учнів, щоб вони змолоду дбали про своє фізичне вдосконалення, вели здоровий спосіб життя, самостійно займалися фізичними вправами.

    Для розв’язання цих завдань у загальноосвітніх закладах передбачена організація щоденних занять учнів фізичною культурою – на уроках, на гуртках фізичної культури, спортивних секціях.

   Проте, на сьогодні, уроки фізичної культури супроводжуються дефіцитом рухової активності. Причин декілька. Серед тих,  що спричиняють її зниження, як свідчить практика, є падіння інтересу до традиційних уроків. Зокрема А.Огнистий і М. Мединський наголошують, що причиною низької мотивації учнів до уроків фізичною культурою є відсутність можливості вибору ними форм занять, ставлення самого вчителя до проведення уроків та незадоволеність школярів традиційним змістом шкільної фізкультури.

   Ще Сухомлинський говорив, що «школа має бути не коморою знань, а середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою його діяльністю, а засобом розвитку дитини».

   Актуальність вивчення нових підходів до організації фізкультурно-оздоровчої роботи в умовах школи, подальшої розробки стимулів, які спричинили б позитивній мотивації учнів до систематичних занять фізичною культурою в урочний та позаурочний час останнім часом набуває сили.

   Метою вивчення є пошук ефективних методичних підходів для прищеплення учням інтересу до занять фізичною культурою та впровадження новітніх технологій у систему шкільного фізичного виховання.

    Організація та методика вивчення.

   Фізичне виховання є невід’ємною частиною всього навчального процесу в загальноосвітньому закладі, а урок – основною його формою. Він є обов’язковим для всіх учнів. Кожен урок становить єдиний процес, в якому виконання усіх завдань здійснюється у взаємному зв’язку. У той же час, знаючи загальні закономірності побудови уроку, поєднання різносторонніх форм та методів роботи з учнями, створення вдалої мотивації, обґрунтованого стимулювання, допоможуть вчителеві ефективніше його побудувати і досягти поставленої мети. На що звертаю увагу у своїй практиці.

   На кожному заняті намагаюсь дотримуватися загальних вимог до проведення сучасного уроку, а саме:

-          озброювати учнів свідомими, глибокими, міцними знаннями;

-          здійснювати всебічний розвиток учнів, розвивати їхні загальні та індивідуальні особливості;

-          формувати в учнів міцні навички та вміння, що сприяють підготовці їх до життя;

-          формувати в учнів самостійність, творчу активність, вміння творчо вирішувати завдання, які трапляться в житті.

   У своїй роботі керуюся програмою «Фізична культура для загальноосвітніх навчальних закладів 5-9 класи 2004 року, 10-11 класи 2005 року»

   Уроку розпочинаю з шикування класу, привітання, ознайомлення із завданням на урок, виконання організовуючих вправ. У підготовчій частині використовую загально розвиваючі вправи в русі та на місці. З предметами (гімнастичні палиці, скакалки, м’ячі, обручі), а також спеціальні підготовчі вправи. Під час занять з гімнастики проводжу комплекси вправ ритмічної гімнастики під музичний супровід. Загальнорозвиваючі вправи у старших класах проводить учень. Це дає можливість слідкувати, як учні володіють основними термінами.

   Готуючись до проведення уроків, враховую і передбачаю фізичний стан касу, здійснюю особисто-орієнтовний підхід до навчання учнів. На уроках вирішую три основні напрями: оздоровчий, тренувальний, освітній. Восени та весною намагаюсь проводити найбільше уроків на свіжому повітрі, з метою загартування організму дітей. Тренувальний напрям служить для підвищення рівня рухової підготовленості. Освітній напрям дає змогу озброїти учнів знаннями з  історії фізичної культури, гігієни фізичних вправ, освоєння учнями методики рухових дій, тренування розвитку рухових здібностей.

   Окремих теоретичних уроків не проводжу, але повідомлення теоретичних знань планую на кожному уроці.

   Прагну, щоб кожен урок був логічним продовженням попереднього і, водночас, підготовкою до наступного, змістовним, цікавим для учнів і таким, що спонукає їх до активної діяльності.

   Однією з головних умов успішного навчання є здатність тримати дисципліну на уроці, в іншому разі не спрацьовують ніякі методичні прийоми та хитрощі. Дисципліна більшою мірою залежить від рівня насиченості уроку, від уміння вчителя перемикати етапи уроку, від його здатності задавати мотивацію і стимулювати учнівські успіхи, від уміння використовувати на практиці активні методи навчання.

   У практиці з фізичної культури застосовую різні методи навчання6

-          Словесні – пояснення, розповідь, розпорядження, команда, підрахунок;

-          Наочні – показ вправи вчителем, показ плакатів, схем, карток;

-          Практичні – виконання вправ учнями.

   Пояснення намагаюсь, щоб було лаконічним, конкретним, доступним і відповідати рівню розвитку учнів. Під час пояснення складних вправ увагу дітей акцентую на основному, щоб вони виконували її свідомо.

   Розповідь застосовую в процесі ознайомлення школярів з новими вправами та рухливими іграми. Новий матеріал подаю в цікавій та образній формі.

   Бесіду проводжу у вигляді запитань – відповідей, з чого видно, як учні засвоїли матеріал.

   Намагаюсь привчити дітей до спортивної термінології, збагачувати їхній словниковий запас.

   Серед методів навчання найдоступніший – показ. Демонструючи вправу, майже завжди виконую її разом з учнями. Крім особистого показу досить часто застосовую на уроках схеми, картки, особливо, коли вивчається зв’язка елементів, де головним є точне виконання послідовності дій.

   До практичних методів навчання належать вправи. Багаторазове повторення допомагає швидше оволодіти технікою вправи і підвищує якість виконання.

   Під час проведення уроку намагаюсь поєднувати словесні методи навчання, методи наочного сприймання та практичне виконання вправ. Правильне поєднання цих методів сприяє формуванню в учнів повнішого уявлення про рухову дію.

   Залежно від того, які завдання ставляться на уроці, урок відноситься до певного типу.

Проводжу:    вступні уроки;

          уроки вивчення нового матеріалу;

          уроки повторення;

          уроки змішаного типу;

          контрольні уроки;

          підсумкові уроки.

   Серед методів роботи з учнями переважають:

-          фронтальний,

-          позмінний,

-          потоковий,

-          круговий.

   Фронтальний метод полягає в тому, що усі учні класу одержують одне завдання і вони виконують його одночасно під наглядом вчителя.

   Позмінний метод полягає в тому, що учнів поділяють на зміни, які по черзі виконують вправи. Наприклад, такий метод використовую при виконанні нормативу «згинання і розгинання рук в упорі лежачи», «вис на зігнутих руках», де потрібне чітке виконання вимог.

   Потоковий метод забезпечує виконання вправи учнями по черзі один за одним, тобто потоком. Наприклад, опорні стрибки, стрибок у довжину з місця та з розбігу, у висоту.

   При груповому методі учнів об’єдную в групи за рівнем фізичної підготовленості. Кожна група самостійно займається окремою вправою, яка потребує досить багато часу для вивчення. Груповий метод дозволяє дати всім учням різноманітні завдання, але й потребує підготовки активу учнів, здатного керувати відділенням, страхувати і допомагати при розучуванні вправ…

   При коловому методі тренування учнів також поділяють на групи. Кількість їх залежить від кількості місць занять , станцій. Намагаюсь складати такий комплекс вправ, який би забезпечив послідовне навантаження на всі групи мускулів. Скільки в комплексі вправ, стільки ж і станцій. На кожній станції учні виконують певну вправу або кілька вправ. При цьому використовую роздатковий матеріал (картки) для того, щоб учні розуміли і правильно виконували вправи. Потім за сигналом учні переходять на інше місце занять.

   Цей метод дає змогу підвищити моторику, щільність уроку, розвивати фізичні якості, самостійність учнів. Колове тренування чергую з іншими видами занять.

   Запорукою в досягненні високих спортивних результатів є використання сучасних новітніх педагогічних  технологій для вирішення виховних та оздоровчих завдань. На уроках використовую:

-          групові технології;

-          ігрові технології (змагання);

-          технологія індивідуального навчання;

-          колективний спосіб навчання;

-          технологія формування творчої особистості.

   Найефективнішою, на мій погляд, є модель навчання угрі.

   Ігрові методи навчання сприяють підвищенню інтересу та зацікавленості учнів до фізичної культури, перетворюючи монотонний, виснажливий процес тренування у змістовне, цікаве і різноманітне заняття. На основі спостережень, ігрова форма сприяє кращому оволодінню і вдосконаленню спортивної техніки, дозволяє підтримувати в учнів спритність, витривалість протягом заняття. Учні проявляють групову солідарність, прагнення до загальної мети, розкуту емоційність і піднесення.

   Учні залюбки приймають участь у змаганнях не лише під час уроку, а й у тематичних шкільних заходах. Особливе значення останніх полягає в тому, що учні, знаючи про їх проведення заздалегідь, активно самостійно готуються, виконуючи значний об’єм тренувальної роботи. Додатковим стимулюючим фактором є присутність однокласників, учителів, батьків, що спонукає кожного з учасників показати максимальний результат. До програми змагань включаються різноманітні естафети, смуги перешкод, рухливі та спортивні ігри, вправи на гімнастичних снарядах, окремі тести оцінювання стану фізичної підготовленості учнів.

   Насичена і вдало скомплектована програма, музичний супровід, коментування ходу змагань, підтримка однокласників ритмічними танцями – все це створює особливу атмосферу і, як правило, такі заходи проходять на високому емоційному підйомі, що є додатковим оздоровчим фактором. А спортивні досягнення, які показують учні під час цих змагань, набагато перевищують результати, показані на уроках фізичної культури.

   Я вважаю, що технологія навчання у грі, є ефективним засобом зміцнення і підвищення рівня розумової та фізичної працездатності учня, його самовдосконалення та виховання культури здорового способу життя.

   У своїй роботі намагаюсь практикувати нестандартні уроки, наприклад: урок-змагання, урок-спортивна вікторина із застосуванням теоретичних і практичних знань по темі «Спортивні ігри», уроки-конкурси… У ході навчання реалізовую міжпредметні зв’язки з предметами природничого, художньо-естетичного напрямів, основами здоров’я, завдяки цьому уроки для учнів стають цікавішими і захоплюючими, веселими і пізнавальними.

 Практична цінність і результативність.

   Застосування ефективних методичних підходів на уроках фізичного виховання дає змогу підняти навчальний процес на більш високий рівень завдяки свідомому просуванню від мети уроку до бажаного результату.

Висновок.

   Працюючи з учнями, роблю висновок, що всі перераховані форми роботи фізичного виховання мають кінцеву мету сформувати в учнів уміння і навички самостійних занять фізичною культурою у повсякденному житті. По закінченню школи, учні повинні вміти самостійно підтримувати належний стан свого організму. Особисто мені хотілося б відвідати якомога більше уроків вчителів, які мають передовий досвід роботи, ознайомитися з їхньою методикою та рекомендаціями викладання фізичної культури.